| Статистика |
|---|
Онлайн всього: 1 Гостей: 1 Користувачів: 0
|
|
Експертиза
В шевської майстерні я терпляче відстояв чергу і подав квитанцію. Приймальник, огрядний чоловік з пишними бакенбардами і каламутними, як у вареного окуня, очима, недбало порився на стелажі і виклав на прилавок черевики.
- Ха! Із зором у вас як? - з іронією в голосі запитав я.- Що ви мені даєте? Це ж різні черевики. Один мій, а ось цей - чужий. І обидва на праву ногу. Що, заплуталися? - і я добродушно розсміявся.
- Хто заплутався? Ми? - приймальник затремтів від обурення усім нутром.- Бути цього не може! - в голосі його прорізалася гостра, як лезо бритви, нота обурення. - У нас відмінна підприємство. Що нам приносять, то і віддаємо, але у якому вигляді? - він хвацько клацнув пальцем у підметку.- Краще нових! - і він присунув до мене черевики.
- Ні, ви смієтеся наді мною,- я рішуче відсунув їх від себе.
- Книгу скарг не дам.
- Та не книгу. Мені черевик,- простогнав я.
- Не затримуйте чергу! - пролунали ззаду невдоволені голоси.
- Сам не знає, що хоче,- відчувши підтримку, посмілішав приймальник.- Пояснюєш, пояснюєш... Що нам приносять, то ми й здійснюємо. Сам бачиш. Головне що? Якість!!
- Може бути, просто переплутали? - несміливо припустив я. Мені було вже не до іронії.
- Переплутали? Який гарний! Дивись сюди, - приймальник вказав рукою на полиці,- бачиш який порядок? То-то. Забирай черевики і не заважай працювати!
- Як же я буду ходити?
- Почім я знаю! Може, в тебе ноги ростуть.
- У мене нормальні ноги,- обурився я.- Подивіться!
- Що я - лікар! У лікарню йди. Там подивляться.
Залишалося єдине спасіння, остання надія!
- Директора! Покличте директора!! - зажадав я.
- Чого кричиш? Тут культурний заклад. Який нервовий! Зараз буде тобі директор,- приймальник постукав кісточками пальців у стіну.
Через хвилину з-за дверей з'явився ще більш огрядний чоловік з ще більш пишними бакенбардами.
- Що тут сталося? - дозакусывая щось на ходу, запитав він.
- Мені черевички переплутали,- жалібно простогнав я.- Черевички.
- Як переплутали? - грізно запитав директор.- Хто?
- Ніхто не плутав,- обурений моїм завзяттям, відповів приймальник.- Як можна? Що громадянин приніс, то ми віддаємо. От люди! Добре полагодили, старались, а він...
- Що приніс, то й віддаємо,- повагом промовив директор, збираючись сховатися за дверима.
- Але це ж чужий черевик!
- Його, - наполягав приймальник.
- Ваш, - підсумував директор.
- Та ні ж! Ні!! - кричав я.
- Який впертий? - здивувався директор. - Ну, добре. Зараз ми проведемо експертизу.
Я піднісся духом. Є ж на світі справедливість! Є.
- Експерта в зал! - крикнув у прочинені двері директор.
Дуже швидко з дверей вискочив верткий, невеликий чоловічок з обличчям, густо вкритим рудою щетиною. З-під брів насторожено і колюче воззрились на мене жовті намистинки-очі.
- Гриша, дай висновок: одній людині належить ця взуття або її носили різні люди,- розпорядився директор.
Експерт Гриша докладно оглянув черевики, потім сунув схожий на сардельку ніс в один, а потім і другий черевик, з шумом пилососа втягуючи в себе повітря і пошевеливая бровами.
- Пахне абсолютно однаково, - авторитетно заявив він.
У мене похололо на серці.
- Все ясно. Експертиза закінчена. Заберіть. Можемо навіть загорнути, - милостиво виголосив директор і скомандував: - Гриша, зроби!
- Ні, не закінчена! - закричав я.- А якщо б вам довелося ходити в черевиках на одну ногу? - я глянув на ноги директора і обімлів.- Дивіться! Дивіться!! На вас два лівих черевика! Ось цей, рантиком, мій! Мій!
- Як? Що ви говорите? - здивувався директор, намагаючись нагнутися, але безуспішно - заважав об'ємистий живіт. - Я-то думаю, чому тисне праву ногу? Вранці віддав підбити косячки і... Гриша, подивися, що там у мене?
- Так точно! - відрапортував Гриша.- Два лівих!
- Ну, працівнички! Ну, делопуты! Як ви ставитеся до клієнта? - гаркнув директор, і обличчя його стало повільно заливатися багровим фарбою. - Де увага до людей? Переплутали людині черевики і не хочуть розбиратися! От я до вас доберуся!!- він нагнувся до вуха притихшего приймальника і прошипів: - чим би я додому пішов, дубина,- потім він повернувся до мене: - А ти - молодець! Правильно заостряешь. Принциповий! Що б ми без таких робили?
|
| Категорія: Гумор | Додав: 28.09.2016
|
| Переглядів: 1936
| Рейтинг: 0.0/0 |
|
