Вівторок, 11.02.2025, 10:36
Вітаю Вас Гість | Реєстрація | Вхід
|
|
| Статистика |
|---|
Онлайн всього: 1 Гостей: 1 Користувачів: 0
|
|
Гірські вершини
Олександр Травкін повертався зі служби в стані легкої меланхолії. Сьогодні він вперше за останні два роки не квапився, не давився в тролейбусі і не перебігав перехрестя на червоне світло. Куди поспішати? Дружина вранці поїхала в санаторій і два тижні - один як перст!
«Чим би таким зайнятися приємним? Сходити в кіно або, може бути, махнути в пивбар, побалуватися пивцем?» - майнула раптом шалена розгульна думка. Але так і не вирішивши цієї складної проблеми, Саша підійшов до дверей своєї квартири. Зупинивши на секунду любовний погляд на коричневої лакованої поверхні вхідних дверей, він не поспішаючи поліз за ключем у кишені своїх модних японських джинсів.
«Так сьогодні ж футбол! Що ж я прохлаждаюсь? Було б над чим ламати голову? Скоріше до телевізору!»
Руки швидко забігали по кишенях, але там було порожньо.
«Втратив... Невже втратив ключ? - з важким свинцевим зітханням вирвалося з грудей Травкіна. - Не може цього бути!»
Але на жаль! Ключа не було. Саша розпачливо брикнув двері ногою, наляжуть плечем - безрезультатно.
«Роззява, - ругнул сам себе Травкін, - розмріявся. Як тепер потрапиш додому? Викликати слюсаря? Відпадає. Де зараз знайдеш спеціаліста? Робочий день скінчився. Переночувати у Пашки Коновалова? Підійде. Втім, немає. Завтра ж Пашка зготує веселу історію. Любить він потішити публіку».
Горду і самолюбивую натуру Травкіна це не влаштовувало. «Піду-но я на розвідку. Перший поверх усього-навсього»,- заспокоїв він сам себе і з видом безтурботного гуляки став походжати під вікнами своєї квартири.
«На кухні відкрита кватирка - удача. До підвіконня не буде і двох метрів - ще удача. Підставити під вікно якусь штуковину - і я на підвіконні», - окреслив план дій Травкін і кількома хвилинами потому вже встановлював під вікном фанерний ящик.
«Лізти з вулиці у вікно... Не викличе це підозр? Не підніме яка-небудь нервическая дамочка крик? Зроблю вигляд, що протираю вікна», - вирішив Травкін, дістав носовичок і видерся на ящик. Відкрити вікно і проникнути в квартиру не склало великої праці.
Саша сподівався, що цей малозначний епізод з його біографії залишився непоміченим для широкої громадськості мікрорайону, але на другий день до нього подзвонили.
- Молодий чоловік,- на порозі стояла літня жінка, за руку вона тримала маленьку дівчинку,- допоможіть нам!
- А що, власне, сталося?
- Двері у нас зачинилися, вітром, а ключ там... У кімнаті на цвяшку... Розумієте? Ну, відкрити треба.
- Значить, на цвяшку? А я тут при чому?
- Не соромтеся. У вас виходить, - лукаво посміхнулася жінка. - Ну, будь ласка, виручайте.
Травкін зрозумів, що відмовити не в його силах.
- Який хоч поверх? - запитав він.
- Другий. Другий у нас з Таточкой этажик.
Саша задумався. З дитинства він мріяв стати підкорювачем гірських вершин, покритих паруючими хмарами грізних крижаних вершин. Так, у кожному з нас живе ще кришталева мрія дитинства! Він зітхнув, вдягнув кеди і взяв мотузку для білизни.
Другий поверх - не гірська вершина, але довелося викластися повністю.
Зате - про радість перемоги!
- Все, - твердо вирішив Травкін, - завтра ж записуюся в секцію альпінізму!
Через два місяці Саша в повному альпіністському спорядженні піднявся на п'ятий поверх. Захоплені крики натовпу і гарячий поцілунок молодої господині будинку, що загубила ключ, були йому нагородою.
На вулицях його вже впізнавали. Часто Сашко ловив на собі жадібні і цікаві погляди, чув за спиною шепіт:
- Он той, який по вертикальній стіні на п'ятий поверх може...
- Ух ти! А на десятий?
- Він-то? Питаєш... Ще як!
А де ж гірські вершини? На жаль! Зараз Травкину не до вершин. Про його здібності почули будівельники і запросили працювати в реставраційні майстерні, стародавні храми реставрувати. Травкін тепер висотник-реставратор.
|
| Категорія: Гумор | Додав: 28.09.2016
|
| Переглядів: 607
| Рейтинг: 0.0/0 |
|
|
