| Статистика |
|---|
Онлайн всього: 1 Гостей: 1 Користувачів: 0
|
|
Карусель
Федір Прасок перебував на посаді сторожа річної дитячого майданчика «Незабудка» четверту добу. Це призначення намічалося відзначити в колі близьких друзів: Митроши - недавнього свого товариша по службі по котельні ткацької фабрики «Червоний ситець» і ще одного хлопця, волохатого вантажника продуктового магазину, якого всі звали просто Чавой.
О дев'ятій годині вечора Прасок, злегка припадаючи на праву ногу, поскрипував кирзовими чобітьми по асфальтових доріжках парку і пильно вдивлявся в бік воріт: чи не йдуть дружки? Його великий, рожевого відтінку ніс, невдоволено подергивался. «За смертю посилати, - бурчав він. - Де їх нечиста носить? Давно пора прийняти. Ох, не пропив би мої гроші». Він кинув повний туги і смутку погляд на ворота і... О, радість! У хвіртці промайнули дві постаті: одна, приземкувата,- Митроши, інша - довготелеса і сутула - Чавы. Солодко защеміло в шлунку: ідуть!
- Ну, де тебе дідько носить? - буркотливо і начальственно гримнув Прасок.- Замучився тут. Сам би втікав, та посаду,- він тицьнув милицею в бік каруселі. Підеш - дітлахи созоруют! А ви плететесь, як на роботу. Кулею треба!
- Так, і так взопрели,- поважним баском відгукнувся Митроша.- На! Тримай! - і він простягнув дві, тьмяно блиснули зеленим склом пляшки.
- А закусон... Колосальний! - захоплено, з причини молодості, вигукнув Чава, підкидаючи й ловлячи газетний згорток. - Оселедчик! Делікатес! Царська закуска!
- Делікатес? - потеплішав душею Прасок. - Слово-то яке ласкаве. Зараз і обласкаем цю парочку,- він показав пляшки, - по-царськи!
Швидко розсілися під брезентовим куполом каруселі, і ось вже запрокинулись голови, і тільки чути булькання, і кадыки на шиях - наче маятники: вгору - вниз, вгору - вниз... А після - пожвавлення на обличчях, і очі затяглися вологою, і балакучим струмком потекла розмова. За пляшкою тема розмови знаходиться швидко.
- А пам'ятаєш, як здорово ми минулий раз врізали? - запитував Митроша, розриваючи зубами оселедець.
- Ух, сила! - хихикнув Чава.- Я був як чіп.
- Як чіп? - іронічно скривив губи Митроша.- Та тебе, брат, вивернуло навиворіт.
- Ні. Що там говорити,- Прасок долонею змахнув сльозу розчулення. - Культурно той раз відпочили. Культурненько.
На хвилину друзі примовкли, пішли в себе, згадуючи роки, згадуючи випите.
- Ну що принишкли? Давай по граммульке. Здригнулися! - Митроша підняв склянку. - За, карусель, щоб вона оберталася. А ти, Праска, охороняй! Охороняй. Зрозумів?
- Та я не тільки охороняти,- вирішив похвалитись захмелілий Прасок.- Я це все власноруч запустити можу. Хочете прокатаю? Ну?
- Брешеш! - блиснув очима Чава. - Де тобі? Ти ж сторож.
- Хто, я брешу? Так я цю премудрість враз перевершив. Сідайте в крісло, - Прасок піднявся, трясучи милицею. - Я тебе зараз так розкручу! І ти, Митроша, всідайся. Веселитися будемо! Кататися будемо!
- Це ідея! Ідея! - пожвавився Чава і схопився на ноги, ледь не перекинувши пляшку з недопитим. - Хочу кататися! Хочу в космос! Ти в космос нас можеш, Праска?
- Це я запросто. У два рахунки. Сідай у крісло і ланцюжок накинь, щоб не вивалився ненароком.
Чава радісно вискнув, підстрибнув і, метою в сидіння, опустився смаху, але крісельце, підвішений на ланцюгах, відійшло, ненавмисно зачеплене рукою, і з гучним звуком Чава плюхнувся на дощатий поміст. Прасок і Митроша дружно хохотнули, потім Митроша теж поліз у крісло.
- Стривай, - зупинив його Прасок. - Розставляти кадри буду я. Карусель - це техніка. Тут з головою треба. Щоб рівномірно було. Ти, Митроша, сідай сюди, а ти, Чава, дуй он туди. Це щоб градуси були однакові.
- А у нас у всіх однакові градуси, - потираючи забите місце, сказав Чава.- Рівно за сорок.
- Гаразд, гаразд. Сідай, куди наказано. Піду машину врубати.
Поки Митроша і Чава розсідалися в протилежних кінцях каруселі і пристібали себе до сидінь, повернувся Прасок.
- Ось і порядок. Готові? Я з вами надумав! - крикнув він.
- А хто ж запущать буде? - поцікавився Митроша.
- Сам і запущу. Костуром,- Прасок сів найближчим до пульта крісло і потягнувся милицею до кнопок. - Натисну верхню - поїхали, нижню - стоп. Зрозумів? То-то! Ну як, готові?
- До старту готовий! - насмішкувато вигукнув Чава.
- Рушай! - солідно прогримів бас Митроши.
- Увага! Старт! - прокричав Прасок і, прицілившись, тицьнув милицею в кнопку.
Карусель рушила. Повільно попливла в повітрі крісельця.
- Давай! Давай! Швидкість! - шумів Чава, похитуючись з боку в бік, немов на гойдалках. - Даєш першу космічну!
Карусель набирала хід і через три-чотири оберти пішла ходко, відганяючи все далі і далі від центральної стійки підвішені на ланцюгах сидіння.
- Ого-го! Друга космічна! - на весь дитячий парк кричав Чава. - Даєш Місяць! Даєш Венеру!
Швидкий рух надавало друзям бадьорості, струмінь повітря освежала особи. Чава засвистів солов'єм-розбійником. Митроша теж не втримався, заухал пугач. Прасок покрякивал від задоволення, відчуваючи себе головним героєм дня.
Першим наситився каруселлю Митроша:
- Кінчай, Праска! Вмикай «стоп!» Глушині машину.
- І нам пора стопаря. Дозаправитися треба! Пальне на землі залишилося,- вторив йому Чава, розмахуючи довгими руками і вказуючи на пляшки. - Вмикай гальмівний!
Прасок і сам давно вже зрозумів, що пора закруглятися, але зрозумів він також досить чітко, що костыликом тепер до кнопки не дістати. Нетвердо засвоєна ним в школі на уроках фізики відцентрова сила віднесла його від пульта управління метра на три. Він давно вже тягнувся до кнопки милицею, коли його проносило повз пульта, але закінчилося це тим, що костиль з гуркотом полетів на дощана підлога.
- Кінчай жартувати! Чуєш? Вырубай! Каламутити початок! - кричав не на жарт стурбований Митроша.
Чава само швидко скис. Він протяжно і жалібно вив: - У-у-у...
- Та ніяк я, ніяк! - подав голос Прасок. Надії, що карусель зупиниться сама, вже не було. - Ковіньку вибило.
- Стрибай, гад! - лютував Митроша.
- Інвалід я. Сам стрибай!
- Я Знаю, який ти інвалід. По п'янці приморозил! - не вгамовувався Митроша. - Стрибай! Уб'ю!
- У-у-у! - вив Чава.
Прасок відчув, що серце його відірвалося і покотилося кудись униз.
- Гей, хто-небудь ! - заволав він. - Зупиніть нас! В рознос пішли!
Незабаром членораздельные звуки припинилися. З-за грат огорожі дитячого майданчика «Незабудка» неслися тільки воплі, протяжні завивання і рідкісні стогони.
- Свят, Свят, Свят,- христячи зморщений лобик, пробелькотіла запізніла старенька, що поверталася пізно ввечері від подружки. - Нечиста сила.
- Акселерати веселяться, - впевнено заявив завжди задоволений собою чоловік, що вийшов подихати озоном на сон прийдешній.
А карусель обертається досі. Чи Не пора її зупинити?!
|
| Категорія: Гумор | Додав: 28.09.2016
|
| Переглядів: 507
| Рейтинг: 0.0/0 |
|
