| Статистика |
|---|
Онлайн всього: 1 Гостей: 1 Користувачів: 0
|
|
Коефіцієнти
Пішов я якось в продмаг придбати пляшку кефіру. Дивлюся: по вулиці народ біжить.
- Куди ви, братці? - кричу. - Крос у вас який або біг підтюпцем? А може, дефіцит де дають? Вже не за килимами чи біжите чергу займати? Тоді я з вами. Та чого мовчите? - я хапаю за рукав довготелесого чоловіка в шапці з білого кролика.
- Куряча твоя башка,- не без язвительности відповідає той, вириваючи руку.- Тут пожежа, а у нього килими на умі. Рехнулись люди з цими килимами,- і потрусив далі.
Тьохнуло серце: невже і правда пожежа? Справа серйозна, пропускати ніяк не можна. А тут і сирена завила. Стимулюється цими тугими переривчастими звуками, я наляжуть ходу і незабаром обскакав кролячу шапку.
До місця подій прибув одним з перших. Дивлюся: двоповерховий особняк, непоказний на вигляд, але ще зовсім міцний. Над дахом димок куриться. Мляво так, начебто з лінню. А пожежна частина вже тут як тут: і шланги розгорнуті, і сходи до будинку приставлена. На самій верхотурі пожежник у брезентовому робі сокирою щосили орудує, навіть гупає, немов дрова коле. Незабаром йому підійшло підкріплення. Ще один видерся наверх. Удвох вони миттю підлогу даху і розвалили.
Дим пішов густіше, але воду лити не починали. Чого, думаю, зволікають?
Підскочив до пожежного, який з брандспойтом. Шланг у нього від води здувся, змією по землі поповз. Дивлюся: знайома, начебто, особистість. Ніяк Василь Гаврилович? Так ми з ним в одній стройконторе колись працювали. В касці-то я його не відразу визнав.
- Здорово, - кричу, - Гаврилич! Не впізнаєш?
- Як не впізнати,- відповідає.- Тільки не до тебе зараз. Робота. Приходь в депо. Козла заб'ємо.
- В козла я в будь-який момент приголосний. Тільки питання до тебе: чого воду не пускаєш?
- Рано. Відкритого полум'я не видно.
- Навіщо ж до відкритого справу доводити? Пущать треба.
- Передчасно. Нещодавно районне пожароуправление нам циркуляр спустило. Тепер без відкритого полум'я показники не ті. Ні тобі преміальних без відкритого, ні прогрессивки... Кеэффициент не той. Та ти не переживай,- додав Василь Гаврилович, подивившись на моє обличчя. - Якщо це твій дім, то ми його миттю, в один подих... Як тільки язичок полум'я здасться, так ми з ходу...
- Ну і справи! - продовжував я дивуватися. - А он той, який на даху, щупленький, чого це він робить? Навпочіпки присів, щоки надув... Вже не дме?
- Щось без окулярів не бачу, - сказав пожежник, - не бачу. Але думаю, від диму це. Він у нас диму не виносить. Не пристосувався ще. З інженерів до нас нещодавно визначився.
- Так адже дме чортів інженер! Іскру роздуває,- обурився я. - Тут і без окулярів видно!
- Ека, розрепетувався, - заспокоїв мене Гаврилич. - Ніби в стройконторе показники не роздувають. Що я не знаю, не працював? І все з-за цих коефіцієнтів... Ну, вистачить, я відволікся від спостережння через розмову. У бік відійди, воду пускати буду. Бачиш, сигнал дали? Ну, поїхали! - і Василь Гаврилович пустив на дах потужну, пружний струмінь.
Через хвилину з урахуванням нових коефіцієнтів з пожежею було покінчено.
|
| Категорія: Гумор | Додав: 28.09.2016
|
| Переглядів: 592
| Рейтинг: 0.0/0 |
|
