Четвер, 02.05.2024, 01:28
Вітаю Вас Гість | Реєстрація | Вхід
|
|
| Статистика |
|---|
Онлайн всього: 1 Гостей: 1 Користувачів: 0
|
|
Осічка
Телевізор «забарахлив». Зображення на екрані раптом стислося в вузьку, не ширше білизняний мотузки смужку. І це на самому цікавому місці передачі: на лід виходила «золота» пара фігуристів.
- У-у-у! - обурювалася Тамара Сергіївна, заламуючи в розпачі руки.
- Е-е-е,- у такт вторив їй Анатолій Петрович Кастрюлин, але тут же згадав, що він господар вдома, і почав гарячково крутити всі ручки настройки. Однак зображення не відновлювалося.
Тамара Сергіївна з надією глянула на чоловіка. «Ти ж чоловік,- казали її волого блиснули в напівтемряві кімнати очі.- Зроби ж що-небудь. Ти зможеш, якщо захочеш. Адже полагодив ж ти позавчора пральну машину. Зроби для мене. Я хочу дивитися телик». І Анатолій Петрович вирішив діяти. Викликати майстра? Так які ж увечері майстра! Ні, зображення потрібно зараз, в цю хвилину. І він зважився: вимкнув телевізор, зняв задню кришку і занурився в таємничі нутрощі апарату.
- Ну і понатикали тут всякої всячини,- вимовив Анатолій Петрович, обпікаючи пальці про гарячі ще лампи.- Хоч я і не спеціаліст, але як-небудь розберемося. Не боги горщики...
«Ага, здається, відійшла пайка», - вирішив він і гукнув п'ятирічну доньку:
- Оленька, сонечко, принеси татові паяльничек!
Паяльник розігрівся за лічені хвилини, і сумнівна пайка була укріплена надійним припоєм.
- От і готово. Прекрасненько, - з полегшенням зітхнув Анатолій Петрович.- Тепер зберемо і включимо. Ще й фігуристів захопимо...
Якщо вчені-атомники ще не навчилися робити мініатюрні атомні вибухи, то Анатолій Кастрюлин наблизився до вирішення цієї проблеми впритул, так як по яскравості спалаху, кількості диму і кіптяви порівняти вироблений ефект було не з чим. З глибокого шоку батьків вивів радісний крик дочки:
- Як здорово! - дівчинка заплескала в долоні.- Татко, зроби ще разок!
Анатолій Петрович зайшовся кашлем і кинувся відкривати кватирку в кімнаті не вистачало кисню.
У середу Кастрюлин відпросився з роботи і чекав представника телеателье.
Майстер був діловитість і небагатослівний. Він мовчки розклав на столі інструмент і розкрив телевізор.
- Ба! - здивовано й гнівно загримів його бас. - Хто це тут «нахімічив»? Ялинки зелені!
- Е-е-то сусід,- смалодушнічал Анатолій Петрович.
- Треба викликати майстра, а не сусіда! Ось зберу інструмент і піду. Нехай ваш головотяп-сусід і лагодить.
- Правильно! Головотяп! - охоче погодився Кастрюлин, намагаючись цим розташувати до себе майстра.
- Руки у нього не на тому місці виросли.
- Правильно! Не руки, а гаки, - підтвердив Анатолій Петрович.
Майстер прихильно кивнув. Кастрюлин зрадів і розійшовся ще більше.
- Що там руки... У нього ось тут,- він постукав себе пальцем по скроні, - вермішель! Ха-ха-ха!
- Пап, а пап,- почув Кастрюлин ззаду голос доньки,- це ж ти чинив вчора телик. Так багато було диму! Так цікаво!
Анатолій Петрович різко обернувся і зустрівся з чистими оченятами дочки. Він хотів зупинити її за балаканину, але осікся...
|
| Категорія: Гумор | Додав: 28.09.2016
|
| Переглядів: 613
| Рейтинг: 0.0/0 |
|
|
