Деревне вугілля, який ще в першій половині XVIII ст. був єдиним видом палива у доменному процесі, має в даний час вельми обмежене застосування у виробництві чавуну.

Він являє собою також штучне тверде паливо, що отримується при випалюванні різних деревних порід (берези, сосни, осики).

До достоїнств деревного вугілля як палива належать його невелика зольність (близько 2%) і незначну кількість сірки; до недоліків — порівняно невисока механічна міцність (найвища міцність на розчавлювання в поперечному напрямку 44 кг/см² для березового вугілля) і висока вартість.

У силу цих особливостей деревне вугілля застосовується в доменних печах невеликого обсягу (200-300 м³), при виплавці високоякісного чавуну з руд, що містять незначні домішки сірки і фосфору.