У дореволюційній Росії виробництво сталі і чавуну знаходилося на низькому рівні, виробництво алюмінію і деяких інших металів було відсутнє взагалі.
Металообробна промисловість була в зародковому стані, а такі галузі машинобудування, як:
абсолютно не були організовані. Багато метали, а також верстати, інструмент, прилади і машини ввозилися з-за кордону.
Дореволюційна Росія перебувала в кабальній залежності в області металургії і машинобудування від високорозвинених капіталістичних країн: Німеччини, Франції, Англії, США.
В І Ленін наступним чином характеризував стан промисловості в дореволюційній Росії:
«Щодо заліза — одного з головних продуктів сучасної промисловості, одного з фундаментів, можна сказати, цивілізації — відсталість і дикість Росії особливо великі».
У 1913 р. в Росії було вироблено чавуну 4,2 млн. т (тонн), сталі 4,2 млн. т і прокату 3,5 млн. т.
Імперіалістична війна, а також військова інтервенція імперіалістичних країн проти молодої радянської республіки призвели до скорочення виробництва чавуну і сталі.
У 1920 р. виробництво чавуну становило лише 0,16 млн. т, а сталі — 0,2 млн. т.
Після закінчення громадянської війни радянський народ під керівництвом Комуністичної партії почав відновлювати зруйноване народне господарство.
Інтенсивне відновлення чорної металургії почалося в 1924 р. Вже до кінця 1926 р. виробництво сталі і чавуну було доведено до 75% від рівня 1913 р.
В період соціалістичної індустріалізації країни були не лише відновлені старі заводи, але і побудовані нові, більш досконалі металургійні підприємства.
Здійснення п'ятирічних планів розвитку народного господарства призвело до різкого підйому виробництва сталі і чавуну, і в 1940 р., перед Великою Вітчизняною війною, в СРСР було виплавлено 15 млн. т чавуну і 18,3 млн. т сталі.
Незважаючи на величезний збиток, нанесений промисловості СРСР в роки другої світової війни, виробництво сталі досягло в 1952 р. 35 млн. т, а виробництво чавуну — 25,1 млн. т.
У 1955 р. було вироблено 45,3 млн. т сталі, 33,3 млн. т чавуну. У 1960 р. має бути вироблено чавуну 53 млн. т і стали 68,3 млн. р. Діаграма зростання виробництва сталі, чавуну та прокату за час з 1913 по 1955 р. і плац на 1960 р. представлена на рисунку:
Росіяни відкриття в металопромисловості
Російські і радянські вчені, новатори виробництва внесли значний внесок як в області технології металів, так і в області металознавства, будучи в ряді випадків авторами великих відкриттів, винаходів і удосконалень.
Так, інженер П. П. Аносов (1797-1851) розробив спосіб виготовлення булатної сталі на Златоустівській заводі, вперше в світі застосував мікроскоп для вивчення структури сталі, вказав на можливість газової цементації сталі і на доцільність введення в сталь легуючих елементів.
Д. К. Чернов (1839-1921) по праву вважається «батьком металографії» заліза і сталі. Вперше науково він пояснив ті процеси, які відбуваються при нагріванні і охолодженні сталі, а також показав, як цими процесами слід керувати. Тим самим Д. К. Чернов заклав основу сучасної обробки чорних металів та їх термічної обробки. Найважливіше значення мають також праці Д. К. Чернова про будову зливків та в процесі кристалізації. До цього часу наукова спадщина Чернова не втратило свого значення, воно лягло в основу багатьох робіт радянських металургів.
Металловеды-академіки Н.С. Курнаков, А. А. Байків, А. А. Бочвар, С. С. Штейиберг, Р. В. Курдюмов та ін. мають великі заслуги у подальшому розвитку науки про метали.
Академік С. В. Губкін, проф. Я. Н. Маркович і проф. А. В. Зімін розробили й обґрунтували сучасну теорію обробки металів тиском і теорію парових молотів.
Інженери Н. Р. Славянов і Н. Н. Бенардос і академік Е. О. Патон є винахідниками електродугового і швидкісного автоматичного зварювання металів.
Проф. В. А. Тім отримав всесвітнє визнання як основоположник науки про різання металів, а проф. До. А. Зворикін, Я. Р. Усачов та ін. зробили значний внесок у цю науку.
Вирішальну роль у подальшому піднесенні промисловості і всього народного господарства відіграє продуктивність праці. Безперервне підвищення продуктивності праці вимагає постійного вдосконалення техніки.
Стара техніка повинна замінюватися новою, нова — новітній.
Передові робітники та інженерно-технічні працівники своїм досвідом, невтомними творчими пошуками прокладають нові шляхи подальшого росту продуктивності праці як у сфері виробництва металів, так і в області обробки їх.
Розвивається важка промисловість — основа нашого господарства, збільшується випуск металу. Машинобудівні заводи виготовляють все більше і більше різноманітних машин, деталей та інструментів, необхідних для народного господарства.
Метали і неметали
Вивчення властивостей хімічних елементів дозволило розділити їх на дві основні групи: метали та неметали (металоїди).
Метали відрізняються характерним «металевим» блиском, ковкістю, високою теплопровідністю та електропровідністю, непрозорістю. При нормальної кімнатної, температурі всі метали (окрім ртуті) є твердими речовинами.
Неметали не мають перерахованих властивостей. У них відсутня блиск, вони тендітні, погано проводять тепло та електрику.
Яскраво вираженими металевими та неметалевими властивостями володіють далеко не всі елементи. Відносячи той чи інший елемент до металів або неметаллам, зазначають лише, які властивості — металеві або неметалеві — виражені сильніше.
Приблизно дві третини всіх елементів являють собою метали.
В техніці хімічно чисті метали не використовуються. Це пояснюється двома причинами: по-перше, труднощами їх одержання в промисловому виробництві і, по-друге, відсутністю у них технічно корисних властивостей.
Значно більшого розповсюдження отримали так звані металеві матеріали.
| 
